Занурення в нічний сон - для дітей дуже загадкова подія, пов'язана з казками і фантазіями. Чому за вікном стало раптом темно, і в будинку загасили світло? Що відбувається з людиною під час сну? Чи дійсно може прийти «сірий вовчок», про якого співається в колисковій, і схопити за бочок? Те, що дорослим здається смішним і незначним, для малюків пропорційне з величезною проблемою. Більш того, психологи стверджують, що страх спати на самоті властивий не тільки дітям 4 - 5 років - досить часто навіть старші хлопці і підлітки не бажають засинати без світла.
Розбираємося чому діти боятися спати одні
Чому дитина боїться спати одна в своїй кімнаті? На це питання є гранично проста відповідь - тому що їй страшно. Інша справа, що причин виникнення такої фобії може бути дуже багато, і тільки від дбайливих батьків безпосередньо залежить, наскільки точно вони зможуть розібратися у всьому цьому, щоб допомогти малюкові впоратися з проблемою. Як правило, дитина не хоче спати одна бо:
- вона побачила по телевізору негативну інформацію, яка асоціювалася у неї з тривожними думками;
- батьки карають малюка, замикаючи його в темній кімнаті;
- він заляканий уявними чудовиськами типу Баби Яги, Лісовика та інших казкових персонажів;
- в будинку є старші діти, які постійно і цілеспрямовано розповідають «страшні» історії;
- у малюка був перенасичений в емоційному сенсі день, причому надлишок навіть позитивних емоцій може викликати фобію;
- дитині наснився кошмар;
- вдень у неї стався конфлікт з однолітками або з дорослими, який залишив неприємний слід.
Особливо небезпечно в такій ситуації те, що ці уявні страхи з часом можуть перерости в постійну тривогу, що вельми негативно відбивається на психіці маленької людини. Вона не може відчувати себе захищеною і в безпеці, тому знаходження в темряві наодинці з собою - для неї надзвичайно складне випробування.
Діти від 2 до 6 років
Тривожні відчуття і небажання спати одному входить до переліку найбільш поширених дитячих страхів. Від цього не застрахована жодна дитина, і з боку батьків має бути пильна увага до почуттів і відчуттів сина чи доньки. Незважаючи на причини такої боязні, в більшості випадків зробити сон дитини міцніше, а ночі спокійніше, - саме в їх силах.
Якщо говорити про найменших - діток 2 - 6 років, то в цьому випадку страх спати одному найчастіше обумовлений:
- Змінами в житті.
Очікування гостей і далекої поїздки, перехід жити в іншу кімнату, або навіть «переїзд» в нове ліжечко - все це і багато іншого зумовлює виникнення неприємних для малюка наслідків.
- Страшними героями казок і мультфільмів.
В даному віковому періоді діти прекрасно фантазують, посилюючи свої страхи. Криваві руки, Пікова дама, мрець із дзеркала - вони їх насправді побоюються, а ледь чутне шелестіння або рух штори сприймається як поява монстрів. Вони бояться тіней, ожилих іграшок, придуманих ними самими різних чудовиськ.
- перезбудження.
Всі добре пам'ятають, як наші бабусі забороняли «розгулювати» маленьку дитину перед сном. Велика фізична активність або підвищена емоційність перед сном можуть обернутися безсонною ніччю для всієї родини.
Молодші школярі від 7 до 10 років
У старших дітей є свої причини, через які вона боїться спати одна. Це можуть бути переживання перед навчанням в школі, перед іспитом, через від'їзду з дому. Крім того, будь-яка хвороба може стати причиною боязні засипати. Можливо, у дитини виникало відчуття, що батьки його можуть кинути, піти - скажімо, в кіно - і не повернутися, і вона залишиться назавжди одна. Страх темряви також може бути спровокований розлученням - наприклад, відходом батька. У будинку немає більше захисника, і тепер тут страшно. Найголовніше в такій ситуації - спробувати розібратися, щоб отримати можливість «докопатися» до суті проблеми. У найбільш складних ситуаціях бажано звернутися за допомогою до психолога.
Вікові особливості страхів і тривог
При виникненні такої проблеми надзвичайно важливо те, щоб дорослі брали до уваги вікові особливості мислення дітей. При цьому ні в якому разі не можна насміхатися над дитячими страхами, а приймати їх переживання всерйоз, створюючи позитивний образ ночі, і не продукуючи додаткових страхів. Потрібно постаратися з'ясувати, які саме фантазії дітей провокують появу страхів з тим, щоб направити їх в інше русло.
Вечірньої пори всім потрібні спокій і відпочинок, і дітям тим більше. Але, чим менше дитя, тим важче йому розуміти свою втому, а це найчастіше провокує зайве збудження, і є причиною нічних кошмарів. Тому дуже важливо не допускати до такого стану. З урахуванням особливостей дитини, слід правильно підбирати вечірнє заняття - спілкування перед сном, читання книг, перегляд мультиків. Потрібно зосередитися на приємних сюжетах, можна навіть використовувати повтор одних і тих же мультфільмів, якщо вони несуть позитив.
Більш старщих дітей бажано привчати до самостійної допомоги, яка доступна для них самих. Це може бути відновлення спокійного дихання, пошук улюбленої іграшки, рахунок до 10 та інше. Ці способи можна комбінувати - дитина може їх поєднувати або пробувати в певній послідовності. Такий підхід дозволяє розвивати самостійність і навчити його справлятися зі страхом в ситуаціях, коли батьків немає поруч.
Як допомогти дитині позбутися страхів
Що робити, щоб ваш малюк не відчував страху, перебуваючи на самоті в кімнаті перед сном? Як привчити його спати самостійно без шкоди для психіки? На цей рахунок є багато різних порад від психологів та інших фахівців. Ми постараємося розповісти про найбільш дієві.
- Приділяйте малюкові більше уваги вдень.
Дитина, з якою багато і тепло спілкуються протягом усього дня, відчуває себе вночі більш захищеною. Малюку не треба чекати укладання спати, щоб отримати батьківську любов у вигляді казки на ніч.
- Придумайте ритуал перед сном.
Десь за годину до відходу до сну потрібно припинити активні ігри, перегляд телевізора. Дії, вироблені дитиною перед сном, повинні мати певну послідовність. Наприклад, спочатку вона йде в душ, потім випиває чашку теплого молока, потім чистить зуби, переодягається в піжаму, розстеляє ліжко, цілує маму перед сном. Тому виключення світла в кімнаті нею буде сприйматися спокійно, і як сигнал, що потрібно повернутися на бік і заснути.
- Включити нічник.
Якщо різке настання темряви лякає дитину, вмикайте в кімнаті невелике джерело освітлення. Або залишнте світло в сусідньому приміщенні та невелику щілину в дверях. Звикання до темряви малюка має відбуватися поступово.
- Купіть йому «охоронця».
Це може бути якась велика іграшка типу ведмедика або зайчика, які будуть «охороняти» його, доки дитина спить. Багато малюків спокійно засипають, обіймаючи, наприклад, пухнасту мамину кофтину - варіантів пошуку охоронця сну дуже багато.
- Розмовляйте в сусідній кімнаті.
Малюки набагато краще будуть засипати, якщо почують голос матері за стіною. Не закривайте до кінця двері і тихо спілкуйтеся з домашніми, щоб дитина могла вас чути.
- Продумайте правильно інтер'єр дитячої кімнати.
Створіть правильну атмосферу, наповніть простір м'якими іграшками, улюбленими казковими героями, постеліть на підлогу пухнастий килим. Малюк повинен розуміти, що він знаходиться на своїй території. Якщо він лякається порожнечі під ліжком - помістіть туди, наприклад, ящик з іграшками.
- Програйте його нічні страхи вдень.
Зобразіть на папері чудовиськ, яких він так боїться, і нехай дитина порве ці малюнки, або підставить під струмінь холодної води. Мокрі страховиська при денному світлі завжди виглядають жалюгідними.
Чого робити не можна
Потрібно сказати, що дитячі страхи, якщо до них правильно ставитися і розуміти причини їх появи, найчастіше зникають безслідно. Але, якщо вони зберігаються надовго, то це свідчить про психологічні порушення у дитини і про те, що свого часу батьки проґавили важливий момент. Найголовніше при цьому - самому бути спокійним і врівноваженим.
Діти дуже чутливі, і зайві емоції дорослих в даному випадку будуть дійсно зайвими. Якщо дитина захоче поділитися своїми переживаннями, довіряючи вам найпотаємніше, - не відмахуйтесь від неї, стверджуючи, що тут нічого страшного немає. Покажіть їй, що ви співпереживаєте і щиро хочете допомогти. І тільки любов та постійна увага до малюка з часом зможуть забезпечити хороші результати.
